Методи збору вимог або «Як зрозуміти, чого хоче замовник?
- Oleh Voroniak
- 18 січ.
- Читати 3 хв
Ця стаття буде корисною як аналітикам, так і менеджерам, які займаються збором та аналізом вимог. У ній описано основні методики збору вимог, а також їхні переваги й недоліки. Можливо, ви вже застосовували деякі з них на практиці, а про деякі навіть не здогадувались. Загалом, стаття для всіх, хто вже займається бізнес-аналізом або тільки планує приєднатися до рядів аналітиків.
Збір вимог – один із найважливіших етапів процесу створення будь-якої інформаційної системи, будь то десктопний, веб- чи мобільний застосунок, або ж доопрацювання вже існуючого рішення. Перед тим як почати збирати вимоги, необхідно виявити всіх зацікавлених осіб (стейкхолдерів), які будуть користуватися системою. Чим точнішим буде цей список, тим повнішими будуть вимоги. Отже, спочатку розглянемо, хто такі стейкхолдери.
Стейкхолдерами можуть бути будь-які фізичні особи та/або організації, які активно беруть участь у проєкті та чиї інтереси можуть бути зачеплені не лише під час створення системи, а й після завершення самого проєкту. Це можуть бути менеджери, керівники відділів, директори, будь-які співробітники організації, які хоч якось взаємодіятимуть із готовим рішенням, і чиї вимоги (побажання, ідеї, потреби, проблеми) ми будемо збирати.
Існує безліч різних технік збору вимог, які допоможуть краще зрозуміти, чого ж хоче замовник. Розглянемо основні з них детальніше:
1. Анкетування
Цей спосіб передбачає складання опитувального листа (анкети, брифу), що може містити відкриті (вимагають від респондента самостійно сформулювати відповідь) та закриті (передбачають вибір із запропонованих варіантів) запитання.
Анкетування використовують для підтвердження чи деталізації раніше відомих вимог, вибору параметрів для рішень.
Приклад: бриф для розробки сайту – анкета зі списком основних вимог та інформацією про майбутній сайт.
Переваги:
Висока швидкість отримання результатів.
Порівняно невеликі матеріальні витрати.
Недоліки:
Метод не підходить для виявлення неявних вимог.
Неможливо врахувати всі необхідні запитання під час складання опитувальника.
2. Інтерв’ю
Цей метод нагадує бесіду "по душах" із зацікавленою особою, тет-а-тет. Необхідно ставити відкриті запитання для отримання інформації та закриті для підтвердження або спростування конкретних варіантів вимог.
Застосування: здебільшого для отримання інформації з певної теми та/або уточнення вимог.
Переваги:
Можливість задавати запитання у довільному порядку.
Використання допоміжних матеріалів.
Аналіз невербальної реакції респондента для додаткових висновків.
Недоліки:
Інтерв’ю потребує значних витрат часу та зусиль.
Складність у досягненні однакових відповідей від респондентів.
3. Автозапис
Цей метод передбачає роботу із записами, листами (електронними), а також із будь-якими іншими документами, автором яких є замовник або кінцевий користувач.
Приклад: робота з концепцією або баченням проєкту, які замовник надав на початковому етапі робіт.
Перевага:
Допомагає краще зрозуміти складні процедури чи процеси.
Недолік:
Метод залежить від досвіду замовника та його здатності формулювати думки.
4. Вивчення існуючої документації
Методика використовується за наявності документації в організації, яка може допомогти визначити потреби замовника. Це можуть бути регламенти, описи процесів, структура організації, специфікації продукту тощо.
Перевага:
Швидке отримання інформації.
Недолік:
Не підходить за відсутності актуальних документів.
5. Повторне використання специфікацій
Використання завершених проєктів для скорочення часу збору, аналізу й розробки вимог.
Перевага:
Економія часу на розробку документації.
Недоліки:
Висока вартість першого проєкту.
Надмірна деталізація може призвести до дорогих змін.
6. Представник замовника в компанії розробника
Один із найефективніших методів, оскільки дозволяє швидко отримувати зворотний зв’язок і додаткову інформацію.
Перевага:
Оперативність отримання інформації.
Недоліки:
Висока вартість для замовника.
7. Робота "в полі"
Передбачає спостереження за діяльністю користувачів системи та документування процесів.
Переваги:
Наглядність проблем.
Точний збір вимог.
Недоліки:
Можливість упустити альтернативні сценарії.
Складність застосування на секретних чи небезпечних виробництвах.
8. Навчання
Метод, де замовник або його представник навчає аналітика за принципом "учитель-учень".
Перевага:
Розуміння складних бізнес-процесів.
Недоліки:
Висока вартість і тривалість.
9. Мозковий штурм
Методика для отримання ідей у нових чи мало вивчених напрямах.
Переваги:
Генерація нестандартних рішень.
Недоліки:
Мотивація учасників є ключовим фактором успіху.
10. Нарада
Організована зустріч для обговорення визначених питань і уточнення вимог.
Переваги:
Виявлення прихованих вимог.
Недоліки:
Складність організації.
11. Use Case
Методика, що дозволяє деталізувати функціональні вимоги від імені користувачів.
Переваги:
Проєктування основних та альтернативних сценаріїв.
Недолік:
Не підходить для нефункціональних вимог.
Висновок:
Комбінування методик дозволяє підвищити ефективність збору вимог і уникнути їх втрат. Необхідно враховувати як функціональні (що робить система), так і нефункціональні (як система це робить) вимоги. Добре зібрані вимоги мінімізують ризики проєкту, формуючи чітку основу для розробки.
Джерело:
Коментарі